Блоги

Перенасичення втіхами й розвагами спричинили появу психічних збочень

Людина зі своєю вродженою психікою є закономірно створеною відкритою системою в організмі Всесвіту, де вона не повинна в своєму розвитку роз’єднувати матерію і дух, тіло і психіку, закономірність і систему, теорію і практику, аналіз і синтез, частини і ціле, процес і результат, чоловіка і жінку, дітей і батьків, а навпаки, реалізуватись у поєднанні двох основ, двох доповнень чоловіка і жінки й при цьому досягти повної гармонії, що можливо тільки з психічно доповнюючою половиною, лише тоді можна стати єдиним цілим і сприймати навколишній світ яскравішим і зрозумілішим.

Людина протягом свого існування проходить через еволюційний процес розвитку, що відбувається шляхом кількісних змін у межах однієї якості з наступним переходом до нової якості.

Існує три способи ціннісної орієнтації людини у світі через потреби і прагнення:

1. Жадоба життя через отримання усіляких чуттєвих насолод і розваг. Це присутнє всім людям і дітям.
2. Утвердження себе в суспільстві через володіння матеріальними цінностями, авторитет і владу. Тут у найбільшій мірі в людині розвинений егоїзм, що воліє мати все для себе через закріплення і захист своїх позицій у середовищі.
3. Пошук сенсу життя і самореалізації у ньому, коли людина прагне прожити життя з користю для людей. Це прагнення людини до активного життя у суспільстві – жити у злагоді з іншими і для інших, мати змістовне спілкування, бажання надавати допомогу, любов. Це також потяг до творчості й бажання працювати натхненно, прагнення до істини, справедливості, пошуки духовності. 

Помічено, що в економічно розвинених країнах, де у людей існує в основному 1-й і 2-й способи ціннісної орієнтації, багато невдоволених своїм життям, розчарованих матеріальними здобутками. У таких людей часті депресії та психічні негаразди. Навіть Швейцарія, в якій прославлявся гуманний устрій шведського соціалізму, переживає кризу особистості й сім’ї. А перенасичення втіхами й розвагами привели людей в Західних країнах до таких психічних збочень, як гомосексуалізм, лесбіянство і наркоманія.

Відчувши один раз психічне доповнення, бажатимете лише таких відносин

У наш час переходу від технологічного суспільства до інформаційно-гуманістичного помічено позитивну тенденцію до зміни шкали цінностей в бік духовності й творчої самореалізації  й відчувається і спостерігається перехід до нового етапу в розвитку людини. Процес оновлення гальмувати можна, але зупинити - ніколи. Але розвиток людини здійснюється ще стихійно, хаотично. Тому й виникла потреба знати, на що здатна людина як індивідуальність, як особистість.

Перш за все необхідна дуалізація суспільства, адже це гармонізує внутрішній світ людини і стимулює до якісної самореалізації. Відчувши доповнення з іншою людиною, ви надалі безумовно бажатимете лише таких відносин і лише з тими людьми, які вас доповнюють. Стороннім, хоча і відчувають комфортну атмосферу, важко помітити, зрозуміти і відчути все те, що утворюється між доповнюючими партнерами, наскільки їм добре удвох, - це можна зрозуміти, лише відчувши дуальні стосунки на собі.

Треба тільки усвідомити, що досягти гармонії в стосунках, мати їх для себе дуальними, можна тільки після визначення свого соціонічного типу, в іншому випадку це буде ніщо інше як "товкти воду у ступі". Чим можна допомогти людині, що прагне познайомитися з іншою людиною і відчути в ній рідну душу, але не прикладає для цього ніяких зусиль, не уявляє, якою хоче бачити її, не знаючи навіть, якою повинна бути за характером ця людина, і не відаючи, якими рисами володіє сама?

Поштовхом до змін є не лише психічне доповнення, а перш за все пізнання себе. Коли людина не знає, що таке бути собою і що таке правильна реалізація своїх можливостей, здатність продукувати саме свій продукт, дуальні стосунки не навчать її цьому одразу, лише через деякий час прийде оздоровлення, яке можна прискорити знанням свого соціонічного типу. Це оздоровлення полягає у впевненості у собі, в набутті спокою, але не інертного спокою, а дійсно врівноваженого стану душі, у створенні внутрішнього комфорту; це оздоровлення у вмінні давати своєму партнерові те, що він потребує і чекає. Отримання бажаного - настрою, поведінки, вчинків, уваги партнера - діє як лакмус, показує, чи існує доповнення між людьми, чи ні.

Людина, яка не відчула доповнення, приховує образу, вважає партнера не гідним себе, а це вже є зародженням конфлікту. Задоволення потреб дає тільки дуал, а з часом, з подальшим розвитком самих людей і їх взаємовідносин, все стає якіснішим, тобто розвивається особистість і гармонізуються стосунки.

Практика показує, що в дуальних сім’ях, коли люди одружуються свідомо, вже знаючи свої соціонічні типи, майже не буває непорозумінь, і чоловік та жінка більш чуйні один до одного. Ще міцніші й комфортніші сімейні стосунки серед тих партнерів, які мали велике коло дуалів і не зосереджувалися на одному, а робили вибір, і прагнули, щоб цей вибір був якісним.
Коли вперше відчуваєш доповнюючі стосунки, голова йде обертом, інший дуал - знову приємність, нове спілкування, далі знову незвичайні почуття. Тому краще такі стосунки пізнавати у дружбі. Можливість знайти дуалів є при навчанні соціоніці, або завдяки Соціонічній Службі Знайомств.
Згодом проблема нерозуміння стосунків взагалі відпаде, бо кожна людина, навіть шестирічна дитина, знатиме свій соціонічний тип, а в дуальних сім’ях батьки знають соціотип своєї дитини з самого народження, бо в таких сім’ях діти - доповнюючі батькам.
Закони соціоніки вкрай потрібні уже в сьогоденні, не кажучи вже, яку гармонію внесе в суспільство їх використання в майбутньому. 

При отриманні детальної інформації від фахівців соціоніків для орієнтації у виборі сумісного партнера, професії до душі, при підборі та розстановці кадрів за певними законами соціоніки люди прагнуть, щоб для них виконали послуги якісного підбору певних людей на основі точних технологій. 
Але далі цього справа не йде за причин, що люди в основній масі не усвідомлюють, що дає їм знання власних можливостей і важливість цього. Підвладність життєвому стереотипу, консервативному мисленню приводить людину до того, що вона продовжує діяти за старими мірками, вважаючи, що наука може існувати будь-де, тільки не в пошуку сумісного партнера, вибору професії, тим паче у підборі і розстановці кадрів. Таким чином існує побоювання, ігнорування та неприйняття нового, тому й будь-який вибір здійснюється за незрозумілими критеріями, а не за законами соціоніки. Якщо вибір партнерів, однодумців, друзів вдалий, то пощастило, якщо навпаки - шукають інших. Вибір певних людей проходить наосліп, навмання, по збігу обставин, підбором та виключенням, і не дивно, що допускаються помилки, через які страждають і люди і справа. Скільки ж людині доводиться втрачати морально, матеріально й економічно, користуючись такими методами?
Візьмемо, наприклад, молодих людей, які прагнуть знайти свою половинку, і коли потрапляють у вир почуттів, закоханості, надій, мрій, планів - вирішують побратися, створити сім’ю. Але з часом картина “кохання” показує зворотню, приховану сторону реального життя, коли починають діяти характери партнерів. І душевні стосунки перетворюються в незрозумілі розборки, з’ясовування, недовіру, пригноблення, боротьбу за відстоювання власних поглядів, змагання по “перетягуванню канатів” щодо своїх позицій, амбіцій. Згодом партнери байдужіють один до одного. 
Виникає безліч питань. Хто все ж таки винен, і чому таке трапилось? Як повернути втрачені роки, здоров’я? Хто дасть відповідь, як вийти із замкнутого кола? Хто зможе допомогти вирішити проблему? І врешті-решт, хто буде відповідати за духовно обділених, обездолених дітей, які залишаються осторонь? Вже не говорячи про матеріальні та економічні питання, тобто розподіл майна та викинуті гроші “на вітер”.
Неправильний вибір професії створює не менше клопотів і проблем. 
Професія, до якої людина не відчуває покликання, зводить нанівець усі її зусилля творити. У майбутньому, що б ця людина не робила, до всього має незадоволення, дратівливість і намагається моральні зашкодження перекрити матеріальними й грошовими, чим не дуже заспокоює свою душу. Бо направляє увагу не на справу, а на гроші, отже, не працювати йде, а в рабство себе віддає. Не зароблені, а зроблені таким чином гроші задоволення не приносять, часто як приходять, так і йдуть.
Особливо, при виборі старшокласниками професії чи фаху витрачаються шалені кошти батьків, бо у розгубленому стані, де за своєю неспроможністю вирішити питання щодо майбутньої професії дитини, батьки потрапляють у безвихідь і готові йти на крайні міри. Це щодо грошей, а небажання навчатися, обман, викручування перед батьками з приводу пропуску занять приводить до конфліктів між батьками і дітьми.
Питання, де працювати і з ким, займає в житті людини значне місце. Невже ж люди не відчувають своєї належності та необхідності в тому чи іншому колективі, і те, що втрачають повагу до себе, до того ж при цьому зневажливо ставляться до людей та нехтують взаємовідносинами з ними? Знати, де і коли потрыбно знаходитись - це свого роду талант. Але людині треба заробляти гроші, і її мало турбує, де і з ким вона буде працювати. Є конкретна робота, певне завдання, - виконуй, і все. Чому ж тоді люди ображаються, скаржаться, критикують один одного за безпомічність, непрофесіоналізм, нездатність, лінощі, ухилення чи незнання своєї справи? Хіба не готовий кожен внести свою частку в єдину справу у досягненні мети і віддати свої знання і вміння на користь іншим? Звісно, так! Звичайно, людина може виконувати будь-яку роботу, набути певних навичок та вмінь, і робити майже все. Але як? Справа в тому, що завдяки винаходам у соціоніці, людина може визначити для себе ту сферу професій, де працюватиме з легкістю. 

У житті проходить все інакше. Наприклад, кожна сім’я, як певна група людей, має переплетіння взаємовідносин, і чим більше людей в сім’ї, тим складніші ці переплетіння. Так само і в робочому колективі, куди кожна людина входить з особистим життям. І якщо не виконати правильно розстановку сил у колективі, де кожен виконуватиме роботу відповідно потенціалу і професійним здібностям, працездатність, продуктивність знижуватиметься і втрачатиметься економічний ефект. У результаті колектив стає не керованим, психологічно розбалансованим і поступово руйнується й розпадається. А люди мусять шукати собі нові робочі місця, що не дуже приємно відбивається на їх самопочутті, а то й на здоров’ї загалом.
В суспільстві помічена тенденція побоювання людей у тому, що нібито через соціоніку можна дізнатися про їх думки, приховані наміри, інтим, що і як вони роблять у побуті. Але ж  про все це можна дізнатись від самої людини і без соціоніки, завдання якої передбачати дії, поведінку людини, знати про її якості та можливості, остерігати, допомагати.
Кожна людина, знаючи свій соціонічний тип, найкраще пізнає свої властивості та характер, якісно реалізуючи який, природно проявлятиме свою суть. Роз’єднуючи свою суть, віддавши перевагу лише розуму і нехтуючи психікою, людина втрачає саму себе. Головну, провідну роль грає в житті не стільки досягнення дуальності, скільки реалізація можливостей своєї суті завдяки дуальності. Знання соціонічних типів інших людей найповніше розкриває їх можливості, характерні риси і дає можливість передбачати стосунки з ними.
Тепер спробуємо провести деякий аналіз вищеописаного і порівняємо з тим, що краще було б діяти, щоб не допустити таких помилок, які буває просто неможливо виправити. Виходить, щоб уникнути штучно створених у суспільстві проблем, треба лише правильно визначити свій соціонічний тип. Бо так відкриється можливість користуватися законами природи. В іншому випадку страждатиме як окремо кожна людина, так і суспільство вцілому.
Соціоніка повертає життя в інше русло, кардинально змінюючи його на краще для того, щоб кожна прагнуча людина мала змогу скористатися її знаннями. Деяким недовподоби, щоб люди знали більше про себе і своє оточення, - несвідомою масою легше управляти. Але хоче чи не хоче хтось цього, людина однак робитиме свій вибір самостійно.
Час байдужих, слухняних, інертних людей, які не розуміють багато чого і тому живуть у напівтемряві, закінчується, люди вже прагнуть знань, хочуть бути вільними у своїх проявах і у власному виборі. І вже є реально свідомі відчуття ідилії душі людей, які дійсно можуть бути впевненими у собі і покладатися на власні сили своєї особистості.
Фахівці Міжнародного інституту соціоніки розповсюджують нові знання в Ізраїлі, студенти США подають документи на отримання урядового гранту для навчання соціоніці в Україні, а посадові особи високих інстанцій України байдужі до впровадження нових знань у суспільство. Але фахівці Всеукраїнського Центру Соціоніки знають і переконані в тому, що знайдуться достойні люди у певних організаціях, які відчують користь соціоніки і сприятимуть її впровадженню для поліпшення навчального процесу, профорієнтації, формування комфотрних класних колективів, що в майбутньому допомогло б сворити соціонну організацію в суспільстві (див. книгу 2 “Соціоніка для суспільства та інших наук”). Добре було б визначати соціонічні типи дітей до вступу до школи, дати їм предметну направленість і формувати класні колективи згідно законів психічної сумісності. У паспорті робити запис соціонічного типу людини. Обов'язково враховувати соціотип для вибору майбутньої професії і вищого навчального закладу, місця роботи чи навіть на прийом до лікаря. Адже кожна людина має ті хвороби, які притаманні її соціонічному типу, які при неправильній самореалізації прогресують. 
Нові знання народжуються на стику наук. Прийшов час поєднати знання і вміння генетиків і соціоніків для глибшого розуміння природи людини. Адже вчені-генетики винайшли повну генетичну карту, по якій можна відтворити власного близнюка, але ймовірність, що в ньому буде той самий характер і такі самі інтереси, дорівнює нулю. Співпраця по організації науково-дослідницької роботи по визначенню закономірності можливих хвороб у певних соціонічних типів і уникнення їх завдяки дуальності дасть вагомий результат для профілактичної медицини.
Сьогодення відкриває перед кожною людиною можливість зробити єдино правильний вибір. 

Якщо зазирнути в майбутнє

На сучасному етапі розвитку людство опинилося перед проблемою буття, яка заключається в тому, що результатом еволюції людства стала тотальна криза існування, яка стосується як внутрішнього світу так і навколишнього середовища. Чому так сталося? Якщо уважно проаналізувати, видно, що основною проблемою людини була проблема виживання. На відміну від інших живих істот людина завжди потребувала додаткового комфорту для задоволення своїх потреб. І щоб задовольнити свої потреби людина завойовувала природу, беручи від неї все більше і більше, що привело до виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.
Стан навколишнього середовища впливає на здоров’я, - промисловість, завдяки розвитку все інтенсивніших технологій, перетворилась із помічника людини в її ворога. Людина при всьому розвику медицини не може позбавитися хвороб, а такі смертельні хвороби, як рак і спід, з’явилися порівняно недавно.
Споживацька психологія руйнує не тільки природу - вона руйнує особистість, культивуючи такі якості, як жадібність, агресивність, - людині стає просто нудно жити, вона втрачає снагу до життя і його сенс. Адже відомо, що процес задоволення матеріальних потреб не має краю, тому, скільки б людина не отримувала б, задовольнитися не може, втягуючись у процес споживання, вона опиняється перед внутрішньою порожнечею і розчаруваннями, що приводить або до агресії назовні - злочинності, або до внутрішньої агресії - депресій, самогубств.
Отже, ми знаходимося в епіцентрі кризи сучасної людини, і маємо в запасі не так багато часу, але існує реальна можливість, що людині під силу заново ствердити себе і перетворити технологічне суспільство, яке культивує і стимулює психологію споживача на гуманне суспільство з психологією продуктивної праці, де людина реалізовуватиме свій потенціал, віддаючи себе улюбленій справі, стане активною, щасливою, маючи натхнення і снагу до життя, почуватиметься господарем власної долі, вільною у власному виборі, а не рабою матеріальних благ. Маючи здоровий дух, матиме здорове тіло. Сама собою розквітне любов і відпаде потреба в релігійних сектах, де «абстрактна» любов нав’язується штучно. І не буде меж любові і щастю.
Ці позитивні зрушення відбудуться при дотриманні законів соціоніки, які дають можливість людині обрати саме свою працю до душі, створити дуальну сім’ю за законами психічної сумісності. Безконфліктна сім’я і безконфліктне життя приведе до гармонії внутрішнього світу, до розумного споживання, зникне виснажлива гонка за матеріальними цінностями, виникне потреба в розвитку і розквіті духовної сфери. І людина плекатиме як свій внутрішній світ, так і своє оточення. Стане здоровою психіка і оздоровиться природа.
Є такий “закон дзеркала”: чим більше позитивних емоцій, думок, справ маємо, чим більше себе віддаємо, тим краще себе реалізуємо, тим більше добра, щастя і здоров’я матимемо через отримання позитивної енергії Всесвіту. Є також “закон бумеранга”: все негативне, що відходить від нас, повертається нам з подвійною силою. Але людина не винна, що в неї виникають негативні емоції – це результат дискомфортних стосунків. І лише в дуальних стосунках людина розвивається позитивно. Отже, чим більше любові даруємо, тим більше вона розквітає в душі нашій. Чим більше добра несемо світу, тим добрішими і спокійнішими стаємо самі, чим інтенсивніше реалізуємо себе в продуктивній, корисній праці, тим більше розквітають наші таланти, і отримуємо невимовне задоволення від радості творчості. 
Таким чином тотальне зло зміниться природно на тотальне добро, трансформуються всі процеси у світі: перейдуть від руйнівних до життєстверджуючих, і людство зробить крок у свій Золотий вік. Перехід до Золотого віку - закономірний процес в природі, і ми несемо повну відповідальність за здійснення його.
Для цього треба перейти до нового суспільства - від демократичного до науково організованого. Адже всім відомий вираз Черчіля: “Демократичне суспільство - не краща форма існування суспільства, але іншої ми ще не знаємо”. Іншу, досконалу форму відкриває соціоніка, показуючи закони соціону - науково організованого суспільства за природними закономірностями. Від ігнорування законів природи пора переходити до їх дотримання. І жити в злагоді з собою і світом. Щоб іти в майбутнє, необхідно знати і визнавати закони природи і жити згідно з ними.

Рекомендуем еще эти статьи рубрики

Страницы

Свежие материалы блога

Квазигендерная соционика: Откуда возникли термины "мужеподобная" женщина, и "женоподобный" мужчина? Квазигендерная соционика В данной статье объясняются особенности поведения людей одного и того же ТИМа, независимо от пола, когда при усилении определенных функций (врожденном), общий стиль поведения похож на стереотипные представления мужского и женского поведения, но при... Узнать подробнее
Соционике 40 лет: как развивалась молодая наука соционика Соционике 40 лет: как развивалась молодая наука соционика   Исполнилось 40 лет со дня признания соционики наукой, а именно 1 октября 1980 ее основательнице - Аушре Аугустинавичуте вручен патент на изобретение. Есть два тома собрания ее трудов. А тогда - в восьмидесятых перепечатывались на пишущих машинках... Узнать подробнее
Гармония личности Гармония личности Применение законов соционики, психософии Афанасьева, понимание функционирования Модели-А и управление собственными реакциями, восприятие людей всех ТИМов и комфортные отношения с любым человеком - вот показатели гармоничной личности. Применение... Узнать подробнее

Ближайшие события центра

  • Тренінг "Практична соціоніка та візуальне визначення типу особистості"

    Навчіться за зовнішністю визначати характер людей і будете завжди на крок попереду!

    Узнать подробнее
  • Коуч-тренінг "Сила кохання або хто моя половинка, як її знайти і кохання зберегти"

    Знайдіть свою половинку за зовнішніми рисами обличчя, поведінкою, рухами та манерою спілкування,...

    Узнать подробнее
  • Повний курс "Програма підготовки цілісної особистості"

    Люди діляться на тих, хто здатен літати, і він не питає дозволу для польоту, і тих, хто вміє...

    Узнать подробнее
  • Тренинг "Практическая соционика и визуальное определение типа личности"

    Научитесь по внешности определять типы людей и будете всегда на шаг впереди!

    Узнать подробнее
  • Наш відеоканал