Ми відчуваємо швидкоплинність життя і тому цінуємо його неповторність. У хвилини роздумів хто не задавав собі питання: "Хто я", "Що я можу, а що ні?", "Які мої природні таланти", "Як треба жити", "Яку стежку в житті вибрати, щоб бути корисним", "Як правильно обрати професію", "Де і як проявити себе?", "Як стати впевненим собі" тощо. Кожен задає собі питання, відчуває тортури у пошуку істини, не знає, як правильно діяти в тих чи інших обставинах.

"Коли усвідомлюєш свою роль на Землі - найскромнішу і найнепомітнішу - тоді будеш щасливим"

Гармонійний розвиток людини відбувається через відчуття її внутрішньої гармонії з природою. Якщо на душі погано, то й світ немилий і в природі все безрадісним здається. Отже, відчувши гармонію душі, владнавши із собою, можна знайти і гармонію з природою.

Психіка потребує доповнення своїх слабких сторін завдяки взаємодіям і спілкуванню з іншими, у яких ці якості сильні. Так відбувається психічне доповнення, що надає врівноваженого стану, внутрішнього спокою і гармонії, з'являється бажана впевненість у собі. Чому? Взаємодіють протилежності (психічні дихотомії), які в тісному союзі врівноважують психіку партнерів.

Гармонійний розвиток людини без нових Знань сьогодні не можливий!

Кожен думає, що живе у своєму індивідуальному, особливому світі, відмінному від внутрішнього світу іншого. Але людина, як і природа, створена за законом дуальності Всесвіту, тобто все, що знаходиться у зовнішньому світі, а також внутрішній світ людини - дуальне – мають протилежності. Закон єдності і боротьби протилежностей, як він трактується, – основа всіх наук – це закон життя. Але точніша назва йому – закон взаємодії протилежностей. Будь-яке явище має свою протилежність – плюс і мінус, праве і ліве, чорне і біле, спека і холод, любов і ненависть, - переліку немає кінця, а якщо узагальнити – це "інь" і "янь", згідно китайської філософії – загальні протилежні сутності, які у співіснуванні утворюють єдине – "дао". Адже дихотомії можна об’єднати, наприклад:

• гаряче і холодне – температура;
• простір і час – рух;
• любов і ненависть – почуття. 

Гармонія Всесвіту заключається у переході однієї протилежності (дихотомії) в іншу, у їх взаємозв’язку. І чим більше панує одна крайність, тим з більшою силою змінить її інша – як два крайні положення маятника, - таким чином один стан компенсується іншим. Їх не можна ділити на погані і хороші, всі дихотомії – суть життя і тим прекрасні. Небажані лише крайні прояви або постійне знаходження в одному стані. Це стосується і еволюції вцілому і розвитку окремої особистості. Внутрішньому світу людини властиві ті ж самі закони. Це говорить про те, що закони соціоніки не суперечать законам природи. 

Дихотомійні психічні ознаки: 

• раціональність – ірраціональність - це неперервність і перервність;
• екстравертність – інтровертність - це зовнішнє і внутрішнє, або загальне і особисте;
• сенсорність – інтуїтивність - це простір і час;
• етика – логіка - це суб’єктивне і об’єктивне, або проникливість і відстороненість. 

Їх також можна об’єднати: 

• раціональність та ірраціональність – спосіб взаємодії із середовищем;
• екстраверність та інтровертність – спосіб сприйняття світу;
• сенсорність та інтуїтивність – орієнтація в просторі і часі;
• етика та логіка – спосіб обробки інформації. 

Як винайшла А.Аугустінавічюте, психіка людини складається із 8-ми функцій: кожна психічна ознака в діях людини функціонує двояко, тому має дві функції. Залежно від ситуації, більше задіюється одна функція, а споріднена з нею виступає, як допоміжна. 

Споріднені функції:

• сенсорика відчуттів і сенсорика вольова;
• інтуїція часу і інтуїція можливостей;
• логіка абстрактна і логіка ділова;
• етика емоцій і етика стосунків. 

Всі ці функції існують у психіці кожної людини, але у різному співвідношенні – у кого вони сильні, енергетично більш насичені і проявляються частіше і з більшою силою, є ніби панівними, а в кого – слабкі, енергетично менш насичені, а тому проявляються з меншою силою і лише час від часу. Це закладено у людині від природи, а тому розвинути впевненість в собі можна лише тоді, коли співвідношення дії цих функцій адекватне природному.

Коли почуття, думки, дії людини ототожнюються з її природженими властивостями, лише тоді вона проявляє свою суть у чистому вигляді, що необхідно самій людині і оточенню. Тоді людина стає впевненою і організованою, адже її природна суть співпадає з її проявами. 

Коли не порушується ця закладена природою цільність психіки і спосіб реалізації себе у житті, людина відчуває впевненість в собі, бо тільки у такому чистому вигляді вона необхідна оточенню і відчуває себе собою. Проявляючи свою природну суть завдяки особистому світогляду, мисленню, мові, поведінці, людина має якісний зв’язок з навколишнім світом і тоді інші правильно сприймають її особистість. Якісно проявляти свою суть людина може тільки знаходячись у доповнюючих стосунках, які називаються дуальними. Вплив недоповнюючих стосунків приводить до викривлення природженої суті людини і втрати впевненості в собі, яку повернути буває дуже важко.

Це випливає із 5-го закону соціоніки - закону передачі та сприйняття інформації: "Інформація, що передається від людини певною функцією, сприймається іншою людиною через таку ж саму функцію".

Функція психіки існує від народження – це дія, тобто функціонування психіки. Якість цієї дії описана психічною ознакою. Адекватне сприйняття інформації відбувається лише при передачі із сильних, реалізуючих сторін психіки однієї людини на допоміжні (слабкі) іншої і навпаки – потреби і вимоги слабких сторін викликають зворотній відгук і миттєве задоволення потреб від сильних сторін іншого. Отже, найкраще зрозуміє вас і правильно зреагує лише та людина, у якої сприймальні функції аналогічні вашим реалізаційним, а реалізаційні – вашим сприймальним. Тому така людина і називається психічно доповнюючою – дуалом.

Але, на жаль, людина, не знаючи себе, не завжди буває цільною. Внутрішня дисгармонія породжує невпевненість в собі, і людина поводиться неприродно. Відчуває внутрішню неприємність і вносить дискомфорт в оточення. Іншим така поведінка теж неприємна – адже зовні все помітно. 

По-справжньому гармонійна особистість під час спілкування говорить саме те, що думає, мімікою і жестами виражає те, що відчуває, твердо відстоює свої погляди, не вагається у виборі будь-чого, знає, чого хоче. Про таку особистість кажуть: справжня людина.

Так от, щоб знати, як розвинути впевненість в собі і який саме стан більше притаманний вашій психіці, потрібно знати свій соціонічний тип. Знаючи свій психотип відомо, які риси характеру є сильними, а тому ви задіюєте їх постійно, а які проявляються лише епізодично, але при цьому дуже виснажують вас, бо витрачається занадто багато енергії, підвищується емоційність, з’являються зайві переживання, нервування. Знаючи себе природного, можна свідомо керувати своїм станом і знаходитись у внутрішній гармонії, відчуваючи повноту життя. 

Ваша психічна рівновага і впевненість в собі у властивому від природи стані

Протилежності (дихотомії) змінюють одна одну і відбувається компенсація одного стану іншим, але людина може керувати цим процесом свідомо. Якщо вона не вміє керувати власним станом і його переходами, часто відчуває дискомфорт, нервується сама і дратує інших. Протиприродна перерозвиненість однієї функції автоматично обертається пригніченням іншої, і тоді може бути раптове компенсаторне переключення, яке вибиває з колії людину, бо протилежність, яка виривається назовні, якщо вона є слабкою стороною, приймає дикі, дивні, незрозумілі форми. М’яка людина стає не в міру гнівливою і жорсткою, поступлива – впертою, спокійна не втримує бурхливі реакції.

Якщо людина психічно врівноважена, не зациклена, розвивається, у неї природно чергуються всі стани, якісь проявляються яскраво, інші – приховано, внутрішньо. В.Гуленко вивів 8 формул компенсаторності, знаючи які, стає зрозумілою поведінка людини.

1. Емоційне збудження компенсується логікою діловою: переводячи надлишок емоційної енергії у фізичну, тобто під час емоційних спалахів людина прагне більше рухатися (Посилення етики поведінки компенсується діловою логікою).
2. Напружена праця вимагає періодичних емоційних розрядок (Надання постійної уваги логіці діловій компенсується етикою поведінки).
3. Симпатії і антипатії притишуються логічним аналізом і об’єктивністю (Сплески етики моральності притишуються логікою абстрактною).
4. Об’єктивність і філософська відстороненість компенсуються суб’єктивними прихильностями, і людина потрапляє в емоційну залежність від будь-кого (Надання переваги логіці абстрактній компенсується етикою моральності).
5. Однобока сенсорність, фізична розслабленість, насичення біологічних потреб приводить до містичних роздумів про сенс життя, породжуючи тривожність, віру у прикмети (Довготривале перебування у стані сенсорики відчуттів спричинює появу інтуїції часу).
6. Роздуми про високі матерії, духовні і моральні пошуки компенсуються плотськими втіхами, вивернутими смаками, садомазохізмом (Превальованість інтуїції часу призводить до періодичних компенсаторних проявів сенсорики відчуттів). 
7. Сила і влада породжують виверти фантазії. В народі кажуть "з жиру біситься" (Посилені прояви сенсорики вольової компенсуються інтуїцією можливостей).
8. Генератори ідей вимагають привілей, причіпливі у побуті, їх дратують дрібниці. Інтуїтивно-інтелектуальна діяльність компенсується ростом агресивності і самовпевненості (Надмірність інтуїції можливостей компенсується сенсорикою вольовою).

Однобічність розвитку особистості, переважне перебування у станах, природно не властивих людині, виснажує її психіку і вона стає знервованою. Щоб знайти психічну рівновагу і розвинути впевненість в собі, треба знати, які саме стани більш властиві вам від природи, і більшість часу знаходитись саме у них. Перехід у ті стани, які від природи закладені у слабких сторонах психіки, потребує значних енергетичних витрат, тоді психічна енергія перепалюється, людина ніби тане, відчуває себе ослабленою, знесиленою, виснаженою, як вичавлений лимон. Причому і психічно і фізично. В такому стані не довго і до хвороби.

Знаючи свій соціонічний тип, а разом з тим сильні і слабкі сторони, а отже і превальовані природні стани, можна свідомо керувати своїм внутрішнім світом і самопочуттям. Основна рекомендація: в усіх життєвих ситуаціях, особливо складних і відповідальних, користуватися тільки сильними своїми сторонами, відчуваючи властивий вам від природи стан. Якщо відчуваєте, що знаходитесь у тривожному, невпевненому стані, на тих функціях, які є слабкими, не приймайте ніяких рішень – тоді неминучі помилки і промахи, про які вподальшому жалкуватимете. Краще перечекати, відчути впевненість в собі, врівноваженість, рідний ваш стан, і тоді тільки приступати до прийняття рішення. Якщо ситуація вимагає швидкої реакції, а ваші сильні якості не потрібні на даний період – звертайтесь за допомогою до людей, які за соціонічним типом мають сильні властивості для вирішення саме цієї проблеми. У будь-якому випадку треба бути над ситуацією, тобто осторонь її, а не дозволяти собі бути втягнутим у неї, коли ситуація починає керувати вами. А що для цього потрібно? Небагато і немало – ЗНАТИ СЕБЕ!

Розкажіть друзям як досягти внутрішньої гармонії (кнопки соцмереж нижче). 

Думаю далі було б корисним ознайомитись більше про сильні і слабкі риси характеру.